Svůj: свій
Petr má rád svého psa.
Коротко
Чудова новина: svůj працює точнісінько як українське свій. Він завжди вказує на підмет речення. Як і в українській, особливо важливо це з «він, вона, вони»: Petr má rád svého psa (свого пса) – не те саме, що Petr má rád jeho psa (його пса, тобто чужого).
- Petr miluje svou ženu.Петро любить свою дружину.
- Bydlím se svým bratrem.Я живу зі своїм братом.
- Vezmi si svůj deštník.Візьми свою парасольку.
- Petr má rád jeho psa.Петрові подобається його (чужий) пес.
Повне пояснення
svůj змінюється як můj. Ось форми, які вживаються найчастіше:
| Чоловічий | Жіночий | Середній | Множина | |
|---|---|---|---|---|
| Наз. / Знах. | svůj (svého*) | svoje, svá / svoji, svou | svoje, své | svoje, své |
| Род. | svého | své, svojí | svého | svých |
| Дав. | svému | své, svojí | svému | svým |
| Місц. | svém | své, svojí | svém | svých |
| Оруд. | svým | svou, svojí | svým | svými |
* svého для людей і тварин у знахідному: Má rád svého psa. (як «свого пса»)
- Він, вона, вони: svůj означає, що річ належить підмету. Jeho / její / jejich – що комусь іншому. Так само, як «свій» і «його» в українській.
- Я, ти, ми: можливі і svůj, і můj / tvůj / náš, але svůj звучить природніше: Hledám svoje klíče. (Шукаю свої ключі.)
- svůj не може бути частиною підмета: Můj bratr je doktor, ніколи Svůj bratr… Як і українською не скажеш «Свій брат – лікар».
Короткі жіночі форми svou, své і довгі svoji, svojí – обидві правильні. Застосунок приймає обидві.