Мій, твій, наш…
můj bratr, moje sestra, naše auto
Коротко
Můj, tvůj, náš, váš узгоджуються з тим, чим володієш, як і українські «мій, моя, моє»: můj bratr, moje sestra, moje auto. А от jeho (його) і jejich (їхній) не змінюються ніколи, а její (її) однакове для всіх трьох родів. Зверни увагу: українське «їхній» змінюється, а чеське jejich – ніколи.
- můj bratr · moje sestraмій брат · моя сестра
- náš dům · naše městoнаш дім · наше місто
- jeho mámaйого мама
- její tátaїї тато
Повне пояснення
Присвійні займенники поводяться як маленькі прикметники: дивляться на те, чим володієш, і узгоджуються з його родом.
| Чоловічий | Жіночий | Середній | |
|---|---|---|---|
| мій | můj bratr | moje (má) sestra | moje (mé) auto |
| твій (ty) | tvůj bratr | tvoje (tvá) sestra | tvoje (tvé) auto |
| наш | náš bratr | naše sestra | naše auto |
| ваш (vy) | váš bratr | vaše sestra | vaše auto |
| його | jeho (ніколи не змінюється) | ||
| її | její (у називному не змінюється) | ||
| їхній | jejich (ніколи не змінюється) | ||
- Короткі форми má, mé, tvá, tvé означають те саме, що moje, tvoje. Вони звучать трохи книжно, тож у розмові частіше почуєш moje, tvoje.
- З jeho / její важить власник: jeho máma – його мама, její táta – її тато.
- Зверни увагу: moje sestra (моя сестра), але і moje auto (моє авто). У чеській moje служить і для жіночого, і для середнього роду.
Є ще svůj, який працює точнісінько як українське свій і вказує на підмет: Petr má svůj pokoj. (Петро має свою кімнату.) Детальніше про нього пізніше.